У контрольному матчі збірна України поступилася італійцям, поставивши під сумнів перспективу Юрія Калитвинцева.

"Ми занадто поважали суперника", - сумно резюмував після матчу наставник господарів Юрій Калитвинцев, кажучи про причини поразки своєї команди від експериментального складу чотириразових чемпіонів світу. Для Чезаре Пранделлі контрольний поєдинок з українцями був усього лише непоганим полігоном для випробування найближчого резерву: у порівнянні з суботнім відбірним матчем Euro-2012 зі Словенією кадрова обойма його команди оновилася практично на дві третини. А от для Калитвинцева у цій грі було багато поставлено на карту: на ранок виконком ФФУ мав вирішити, чи гідний він надалі керувати збірною вже без приставки "в. О.". "Подібні матчі нас тільки загартовують, - зізнався тренер української збірної. - Але ось що цікаво: якщо минулої осені після поразки від Бразилії гравці були раді, що матч нарешті закінчився, то тепер - виглядали дуже засмученими результатом".

"Нам потрібно було обов'язково виграти, - підтвердив Анатолій Тимощук, який надів в цьому матчі за відсутності Андрія Шевченка капітанську пов'язку. - Заради тренера, заради самих себе. Адже ми завжди підтримуємо наставника - незалежно від того, як його кличуть". До самовіддачі екс-капітана "Зеніта" дійсно важко висунути претензії. Граючи на що стала звичною в "Баварії" позиції центрального захисника, замісць не встигшого толком відновитися після травми голеностопа Дмитра Чигринського, він кілька разів рятував українську збірну від вірного гола. А коли в середині першого тайму зупинив майже сам контратаку суперників, чисто відібравши на підступах до штрафного м'яч у Россі, заповнені трибуни винагородили його овацією.

Але кілька хвилин по тому ніхто не зміг перешкодити Россі відкрити рахунок - нехай гол і не випливав з досить рівного сюжету поєдинку. Крішіто, не витягнувши на себе ні одного захисника, з лівої бровки забезпечив точною передачею Аквілані, удар якого прийшовся у Джилардіно. Чи не поспішає розпластатися на газоні в цілому впевнено проявив себе в цьому матчі Шовковський, повторний удар припав би прямо в нього. А так - 0:1, і по суті продовжуючи контролювати ситуацію господарям вже необхідно відіграватися. "Мені залишалося всього лише підставити ногу", - скромно посміхався після гри Джузеппе Россі, що вирізняв, що настільки вдало для експериментального складу італійської збірної гра склалася тому, що багато його партнерів грали разом ще в молодіжці і знають один одного не перший рік.

Пранделлі не вгадав з єдиною незапланованою заміною: Асторі, що вийшов на кінець чверті години гри замість травмованого К'єлліні, через хвилину заробив першу жовту картку, а в кінцівці, за відкидку м'яча, другу. "Асторі сказав мені, що просто не почув свистка, - пояснив пізніше тренер. - І я йому вірю, бо й сам не чув сигналу арбітра". Настільки благодушне ставлення наставника італійців до цього епізоду, судячи з усього, пояснюється тим, що і залишившись у меншості його підопічні забили другий гол. Степаненко наздогнав вийшов після перерви малюка Джовінко, але не зумів перешкодити йому віддати пас Матрі. Той, судячи з усього, непогано грає у вільний від футболу час в більярд - м'яч у сітку він послав, як мовиться, від борту в лузу. "Радий, що в дебютному матчі за збірну зумів відзначитися, - в голосі усміхненого Алессандро Матрі була чутна гордість. - Вдячний Джовінко за допомогу, нехай мені й довелося бігти за ним двадцять метрів і благати віддати мені м'яч".

Незадовго до фінального свистка м'яч все ж побував у воротах італійців. Постарався натуралізований серб Девіч, якому асистував найактивніший гравець у складі господарів - номінальний центральний захисник Ракицький. Але російська бригада арбітрів на чолі з Олексієм Ніколаєвим вірно зафіксувала офсайд у автора точного удару в момент отримання передачі. "Шкода, що не виграли, - журився Олександр Алієв, в якого в цій зустрічі гра і, головне, штрафні з дальньої дистанції явно не пішли. - Що говорив Калитвинцев після матчу? Не можу сказати, що він нас критикував - скоріше, був, як і всі ми, засмучений результатом ". Не погодився Алієв і з докором, що поступилася його команда резервному складу італійців: "З чого ви взяли, що нам протистояв не основний склад? Кажете, він відрізнявся від того, що був у Любляні? Можливо, це і так, але для нас подібні обставини не повинні грати ролі. У кожному матчі у нас одна мета - домогтися перемоги ... "